Нові виклики соціально-педагогічної роботи
у зв’язку із соціально-політичною ситуацією в Україні:
соціально-правовий аспект
Останні події в Україні пов’язані з безпрецендентим досі за часів не-
залежності порушенням таких основоположних прав та свобод людини,
що гарантуються Загальною декларацією прав людини [6]:
• право на життя, на свободу і на особисту недоторканність;
• свобода від тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого,
що принижує гідність, поводження і покарання;
• право на рівний захист законом;
• свобода від безпідставного арешту, затримання або вигнання;
• право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у меж-
ах кожної держави;
• право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими;
• право на свободу переконань і на вільне їх виявлення;
• право на свободу мирних зборів і асоціацій;
• право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо
або через вільно обраних представників.
Дослідження соціальних процесів засвідчує виникнення нових нагаль-
них труднощів та проблем, з якими стикаються у своїй життєдіяльності і
дорослі, і діти. У цьому плані значний інтерес становлять телефонні звер-
нення, що надходять на «гарячі лінії». Так, на Національній дитячій «га-
рячій лінії» та Національній «гарячій лінії» з питань протидії домашньому
насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації (обидві працюють
на базі Центру «Ла Страда-Україна») зафіксовано високий рівнь тривож-
ності в суспільстві, зростаючі почуття невпевненості в завтрашньому дні,
втомленість від нестабільності, що породжує агресивність та ворожість у
стосунках між людьми.
Динаміка розвитку подій відображалась у динаміці дзвінків, отри-
маних від дітей. Спочатку були дзвінки щодо ситуації навколо Майда-
ну. Таких дзвінків було багато після 30 листопада 2013 р. – після побиття
студентів у м. Києві на Майдані Незалежності, потім після 19 січня 2014
р., коли розгорталися перші криваві події на вул. Грушевського: більше
ста звернень у перший та другий рази. Після кривавих подій 18–20 люто-
го 2014 р. кількість дзвінків дітей з соціально-політичної тематики знову
зросла. Основні теми, які хвилювали дітей – ситуація на Майдані, «Бер-
кут», снайпери, вбиті, відставка Президента, ворожість у стосунках між
членами сім’ї.
Чи це правда, що «Беркут» використовує вогнепальну зброю, яку зброю? Що
таке «Беркут»? Чи ви бачили на Майдані, як «Беркут» б’є людей? Чи багато
людей на Майдані? Чи правда, що вбивають людей і як багато вбили? Чи є
снайпери? Скільки їх? Чи правда, що на Майдан нікого не пускають? Чи правда,
що в Київ перекриті шляхи і до міста неможливо потрапити? Як захищатися? У
мітингувальників також є вогнепальна зброя? І чи правда, що Росія допомагає
«Беркутам» і присилає своїх людей бити українців?
Діти стежили за ситуацією і відчували себе її учасниками. Свої пе-
реживання також почали програвати в іграх у школі і вдома. Діти були
учасливими і емпатійними: ставили питання щодо безпеки киян і особисто
консультантів «гарячої лінії», іноді навіть попереджали про рух беркутівців
чи «тітушок».
Чи є у консультантів протигази, шлеми, бронежилети? Чи ходять консультанти
на Майдан і чи не ризикують вони?
Аналіз дзвінків засвідчив зміну питань. До лютого були дзвінки як-то
«ми граємося в класі в Майдан: одні «Беркут», інші митингувальники»;
агресивні («я – «Беркут» і вб’ю тебе»). Потім випадків ототожнення себе з
«беркутівцями» не стало, зникли й агресивні заяви. Натомість діти почали
ставити багато запитань про події, які відбувались у країні. Після того зно-
ву з’явилися агресивні дзвінки, але вони були спрямовані на керівництво
Російської Федерації.
Здійснений аналіз дозволяє констатувати, що діти також були актив-
ними учасниками подій, які відбувалися в країні. Вони переживали так
само як і дорослі, цілий вир емоцій. Крім того, їхні скарги показали, що
вони стикалися з проблемою неможливості обговорення ні своїх емоцій,
ні подій. Навчальні заклади мотивували свої рішення не обговорювати со-
ціально-політичних подій у своїх стінах необхідністю бути аполітичними.
Батьки вважали, що події, котрі відбуваються, зовсім не дитячі. Можливо,
прикриваючи цим своє незнання, як необхідно відреагувати.
Розірвання сімейних зв’язків на ґрунті оцінок подій, які відбувалися, а
також політичних вподобань стало широко поширеним явищем. Батьки та
діти, рідні сестри та брати, бабусі, дідусі та онуки часом ставали ворогами.
У деяких ситуаціях це стало приводом розриву, оскільки причини такої по-
ведінки містяться десь глибше і давніше. Тому важливим у таких випадках
є допомога в переживаннях таких подій та інформація про шляхи віднов-
лення родинних зв’язків, медіації, формування толерантного ставлення до
інших, навіть протилежних, точок зору з дитинства, знаходження способів
взаємодії в ситуації розбіжностей у поглядах.
Особливу увагу слід приділити особам, котрі живуть у громаді, думка
і позиція якої відрізняється від їх власної позиції. Часто такі люди зазнають
дискримінації, утисків, різних форм насильства. Це ж саме може відбу-
ватися стосовно їхніх дітей у навчальних закладах. Булінг, або цькування,
сьогодні є поширеним негативним явищем у дитячому середовищі, якому
необхідно протидіяти.
Останнім часом Україна зіштовхнулася з необхідністю працювати
з новою групою громадян – внутрішньо переміщеними особами. Це пе-
реважно жителі Автономної Республіки Крим, які були змушені покину-
ти свої місця через загрозу своєму життю і безпеці, у зв’язку з агресією
Російської Федерації. Вони разом зі своїми сім’ями виїжджали до інших
областей України, а на місці стикалися з цілою низкою побутових, соціаль-
них, медичних, освітніх, економічних та інших труднощей. Виникає і вели-
ка кількість проблем в українських громадян, що залишилась у Криму.
Досвід країн, які перебували в конфліктних ситуаціях, показує, що
значне зростання насильства в протистояннях призводить до збільшення
випадків домашнього насильства, насильства стосовно жінок і дітей як у
період розгортання самого конфлікту, так і по його завершенні.
Складна економічна ситуація в Україні, наслідки конфліктного періо-
ду можуть призвести до посилення пошуків працевлаштування за кордо-
ном. Це також стосується і випадків нелегального працевлаштування, що
підвищує ймовірність ризиків потрапляння в тенета торгівлі людьми.
Особливо вразливою групою вважаються жінки та діти із соціально
незахищених категорій, сім’ї, члени яких загинули або були поранені в ході
трагічних подій, зокрема, вдови, які залишилися єдиними годувальника-
ми родин, сім’ї військовослужбовців, які стають внутрішніми мігрантами.
Надзвичайної уваги потребують діти із сімей, в яких загинули їхні члени.
Педагогічним працівникам необхідно знати про такі сім’ї, своєчасно нада-
ти необхідну психологічну, соціально-педагогічну допомогу.
У цілому, на сьогоднішній день ситуація складна тим, що протистоян-
ня триває і важко передбачити час та спосіб її завершення. Це посилює
тривожні настрої в суспільстві, страхи, розчарування і вимагає адекватної
роботи педагогічних працівників
Комментариев нет:
Отправить комментарий